Олександр Пономарьов - Ніч яка місячна | Текст песни

• Тексты песен
• Олександр Пономарьов
• Ніч яка місячна

Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.

Сядем укупочці тут під калиною –
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться полем туман.

Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить:
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.

Небо незміряне всипане зорями,
Що то за Божа краса!
Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.

Ти не лякайся, що ніженьки босії
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло – ні вітру, ні хмар...
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть підслухати
Тиху розмову твою:
Нічка приспала всіх та сном окутала –
Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знуджені працею, –
Нас не сполоха їх сміх...
Чи ж нам, окраденим долею нашою,
Й хвиля кохання – за гріх?
-----------------------------------
Ночь нынче лунная, звездная, ясная,
Видно всё будто бы днем,
Выйдем любимая, за день уставшая,
в лес на минутку вдвоем.

Сядем-ка вместе с тобой под калиной
и над панами я пан,
Глянь, моя рыбка волною серебряной
стелится в поле туман.

Лес весь волшебный, лучами усыпанный,
то ль затаился, то ль спит,
Только на стройной высокой осинушке
лист потихоньку дрожит.

Небо глубоко, усыпано звездами,
что за чудесна краса!
Под тополями жемчужными каплями
блещет ночная роса.

Да ты не бойся, что ноженьки босые
вдруг окунутся в росу,
Я ж тебя, верная, прямо до хаточки
сам на руках отнесу.

Ты не пугайся, замерзнуть, лебедушка,
нету - ни ветра, ни туч.
Нежно прижму тебя к сердцу горячему,
слишишь, как жар его жгуч.

Ты не пугайся, что могут подслушать
вдруг тихие наши слова,
Ночь уложила и сном всех укутала,
спит и лесная листва.

Спят твои ворОги за день измучившись.
Не потревожит их смех.
Нам же с тобою, судьбой обворованным,
счастья минутка - не грех.