Ми вчилися ходити без конвою,
дивитись не під ноги, а вперед.
Тепер ми розділили світ надвоє;
у кожного сусіда пістолет.
Прийшов Великдень - ледве розговілись...
А скільки воскресилося імен!
А потім продавались, як повії,
шикуючись в мозаїці знамен.
Умовний світ, умовні українці.
У хомутах співають солов'ї.
Державу не збудуєш поодинці,
тим паче, не кохаючи її.
Умовний світ, і ця умовна слава.
Хоч душу на майбутнє порятуй!
А жаба все одно тебе задавить,
обіцянками скільки не годуй. (x2)
Умовний світ, умовні українці.
У хомутах співають солов'ї.
Державу не збудуєш поодинці,
тим паче, не кохаючи її.
Олександр Смик еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1