Вже час потішитись дітьми, Онуків провести за руки І ось тобі навперейми - її любов - солодка мука. І під ребро лукавий біс, І все тобі навперекіс, І серце мліє, затерпають руки. Ми не в тому віці, Щоб відводить очі, Від життя сторицею Брати ми не хочемо. І нехай летить наш зелений потяг Ліпше не кажи, що чекає потім. Полюбив- люби. І знову сонце на добро, І знову в небі місяць повен, Напевно, щастя нас знайшло І понесло у вир любові. Нехай який там буде вир, Візьми і з легкістю відмір Усе призначене тобі. Люби. О. Смик