Далеко сивий берег. Ще далі Україна, Де соняхи і сонце, як батько з немовлям. А ми – в далекий світ, мов покритка причинна, Осміяна на людях в догоду москаля...
Приспів: Прощай, любимий край, ридання мої тихі. Одного лиш не дай: калині відцвісти! Прощай, любимий край. Із тополиних віхол До Тебе поверну – в любові присягти.
І навіть імена розгублені у кличках; Ніхто не пам’ятає, чи справді був такий. Безчестя в іменах... Безчестя чи величчя... А нашим нареченим – червоні чобітки.
Приспів
Зітхають океани, відлунюють їм трюми. Одна відрада тільки: хтось пісню заспіва... Який скорботний хор, коли живцем у трунах, Коли за диригента – надія ледь жива.