Правда (Пісня про Правду) Слова: Олександр Шевченко Музика: Олександр Шевченко Вступ: Em Am (2)
Em H7 Em Із далеких віків та із сивих давнин G D G Люди вірять, що Правда на світі жива. C E Am І шукати ту Правду пішов не один, C H7 Em Та ніхто не вернувся назад.
Раз зібрався в дорогу один чоловік, Кинув рідних і дім, кинув все - будь що будь... Обійшов цілий світ - і минув його вік... Нелегкою була довга путь.
C G Та він вірив, що Правда на світі жива, C G E7 Молода, неземної краси, як богиня. Am Em Свято вірив, що Правда - не просто слова, C H7 Em Що ніколи вона не загине.
І зустрілась бабуся - потворна й страшна, Вся у зморшках і шрамах, сліпа і беззуба - То й була ота Правда, яку він шукав, Що у битвах знайшла свою згубу.
І заплакав з гіркої розпуки старий: "Люди вірять, що ти - молода і прекрасна. Як я їм розкажу, що я правду зустрів Таку кволу, стару і нещасну?"
Ну, а Правда на те усміхнулася криво: "Ти дитячу їх віру в серцях не души. Можна все у людей відібрати... крім віри – А тому ти їм просто... збреши...
Ти скажи їм, що Правда на світі жива, Молода, неземної краси, як богиня. Нехай вірять, що Правда - не просто слова, Що ніколи вона не загине."