Я сиджу вночі біля вогнища Один під зоряним небом. Довкола улюблена тиша, Спогади навіює вітер
Цю мелодію просить душа Заграє вогонь із зоряним світлом! Надімною сяє мисливець Оріон Душа співає – це схоже на прекрасний сон! Ми не помічаємо, яка довкола краса, А життя минає немов рання роса!
Високо в небі згорів метеор. Так швидко затух його слід. Вогнище згасло залишивши жар. За лісо виглянув Місяця Ріг.
Я йду за дровами По вологій траві. Я бачу в ній блиск Жару, що грає в росі!