Тяжко-важко в світі жити ( сл. Тарас Шевченко, муз і вик. Олексій К.)
Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду: Нема куди прихилиться,– Хоч з гори та в воду! Утопився б молоденький, Щоб не нудить світом; Утопився б,– тяжко жити, І нема де дітись.
В того доля ходить полем – Колоски збирає; А моя десь, ледащиця, За морем блукає. Добре тому багатому: Його люди знають; А зо мною зустрінуться – Мов недобачають.
Багатого губатого Дівчина шанує; Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує. "Чи я ж тобі не вродливий, Чи не в тебе вдався, Чи не люблю тебе щиро, Чи з тебе сміявся?
Люби ж собі, моє серце, Люби, кого знаєш, Та не смійся надо мною, Як коли згадаєш. А я піду на край світа... На чужій сторонці Найду кращу або згину, Як той лист на сонці".
Пішов козак сумуючи, Нікого не кинув; Шукав долі в чужім полі Та там і загинув. Умираючи, дивився, Де сонечко сяє... Тяжко-важко помирати У чужому краю!