В очах – стежина в споришах, Де я – маленька. Й до мене радо поспіша Щаслива ненька. Я ж – рученята в небеса – Неначе крила!.. Стежина та широкий шлях Мені відкрила.
У світ безмежний повела Ота стежина. І підкорилась не одна Крута вершина. Хотів би ти, чи не хотів, Та суть не в тому – Стежина та з усіх світів Веде додому.
Шляхів подолано сповна, Та душу тішить Ота стежина осяйна Свята і грішна. Вертає пам'ять в рідний двір, Де пахне м'ята. Отут мене з усіх доріг Чекає мати.
О, скільки в світі різних лиць, Столиць багато, Та як же гріє і болить Прарідна хата! Бринить на серці і щемить... Крізь люту втому З усіх світів хоча б на мить Лечу додому.