Я йшов по воді і назад озирався, А потім побачив тебе, Тебе у воді — я отак закохався, Веселка — цариця небес, Мені захотілось всі хмари за гору Загнати і витерти бруд З обличчя і ніг, щоб понизити сором, Навіки залишитись тут.
Хочеш, я твоїм кольором буду, Восьмим кольором, восьмим чудом, Білим… я буду білим, як сніг, Якщо ти ним бути дозволиш мені.
Дозволиш. Я знаю. Натягнуться струни, Порвуться і я полечу, Я буду співати. У небі літаю. За мрію життям заплачу. Я буду проміння за пальці тримати Гарячі, як жовті вогні, І в губи безодню небес цілувати — Ніхто не завадить мені.