Я вертаюся додому із чужих країв. Забуваю біль і втому всіх минулих днів. Я не хочу ніжних квітів, сміху і забав. Хочу тільки, щоби вдома хтось мене чекав.
Відчинив тривожно двері, радо обійняв, Засміявся і заплакав, і про все спитав. Розігнав усі тривоги і думки сумні, І тепло душі своєї повернув мені.
Та незвідані стежини знову кличуть в даль. Ми ідемо слід за ними у далекий край. Пролетять щасливі роки, і життя мине. Хочу тільки, щоби вдома хтось чекав мене.