Люби її, вона у тебе гарна... Цілуй біляві кутики лопаток. І в кучері бурштиново-янтарні Вплітай фіалки й парасольки м'яти. Вона так любить. Знаєш, це прекрасно... Не бійся тільки трепету плечей, Дивись частіше вчасно і невчасно У плетиво її сумних очей. Пиши їй вірші-щирі і нещирі, А на постскриптум - сонячне "люблю", І, зрештою, в її старій квартирі, Де стіни бліднуть цвітом мигдалю,- Люби її у світлі фоторамки - Таку просту і наче одержиму Тобою, Неминучістю, Світанком, Гарячою безоднею інтиму. Люби її уперше і востаннє В розлитому у келихи вині, В шаленому, як потяги, мовчанні, Лише не зраджуй - зраджував мені...