Я прив'язаний, Львове, до тебе, неначе трамвай, у який добровільно запряжені леви з сумними очима. Тільки рейками рук ти мене не тримай, не тримай; краще ти в моїх споминах, Львове, подовше затримайсь.
Приспів:
Пройде триста віків, поміняються триста плакатів, триста левів помре, та залишиться хоч би один; і цей Замок Високий як стояв, так і буде стояти, і Франко як ходив, так по Львову і буде ходить.
Ще не раз посміхнеться заплакана юна трава, коли буде асфальт піднімати своїми плечима. Я закоханий в коней, та сам я неначе трамвай, у який добровільно запряжені леви з сумними очима.