Відцвітає вже час голубими очима, Юні роки у нас, наче сніг за плечима. В ритмі капель дощу – непролиті сльозини, Я до тебе лечу, та стікають хвилини.
В ритмі подиху сну – моя туга безмірна, Я до тебе прийду, лиш чекай мене вірно. В легких звуках пісень загляну тобі ввічі… Відцвітає вже день, мов каштанові свічі… Приспів: Запізнилась душа в моє тіло ранкове, Запізнились слова, що злетіли невчасно. А ми, як шалені, женем по перону, Де стукає поїзд вчорашнього щастя…
Було все як y сні, бігли ріки у зиму, Наші мрії втекли з ними й ми стали димом. Довго знали слова, довго грілись ми ними, Та боялись звести вгору наші вітрила.
Запізнилась душа в моє тіло ранкове, Запізнились слова, що злетіли невчасно. А ми, як шалені, женем по перону, Де стукає поїзд вчорашнього щастя