Ті журавлі, і їх прощальні сурми… Тих відлітань сюїта голуба… Натягне дощ свої осінні струни, торкне ті струни пальчиком верба. Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. Сумна арфістко – рученьки вербові! – по самі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без котрої холодно словам. Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали. Зіграй мені осінній плач калини. Зіграй усе, що я тебе прошу. Я не скрипковий ключ, а журавлиний тобі над полем в небі напишу. Марнували літечко, марнували. А тепер осінні вже карнавали.