Ольга Богомолець - Ліна Костенко. В днi прожитi...[Осіннiй день, 1997] | Текст песни

• Тексты песен
• Ольга Богомолець
• Ліна Костенко. В днi прожитi...[Осіннiй день, 1997]

В дні, прожиті печально і просто,
все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.
Мандрувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
я сказала комусь: - Люблю. -

{Хтось підносив мене до неба,
я вдихала його, голубе...
І не мріяла вже про тебе,
щоби цим не образить тебе.} - не вошло в песню.

А буває - спинюсь на місці,
простягаю руки без слів,
ніби жду чудесної вісті
з не відомих нікому країв...

Є для серця така покута -
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.

© Ліна Костенко

[В дни, прожитые грустно, просто,
снегом девственным я была,
кареглазым чудесным гостем
у дороги тебя ждала.

Ты вернулся ко мне не скоро.
Чтобы грусть свою погубить,
в непростую для сердца пору
я решила его любить.

{Я теперь вместе с ним летаю,
мой голубчик, его любя...
О тебе уж и не мечтаю:
обижали мечты тебя.}

Но бывает... застыв на месте,
к небу руки тяну без слов,
будто жду я чудесной вести
из неведомых мне краев...

Есть для сердца одна покута:
прежде прошлое зло забывать,
чем напрасную веру в чудо
то, которому не бывать].