В пустелі сизих вечорів,............ В пустыне синих вечеров в полях безмежних проти неба ....И в жёлтом поле до небес о, скільки слів і скільки снів... О,сколько слов и сколько снов мені наснилося про тебе!...........Приснилось сердцу о тебе!
Не знаю, хто ти, де живеш,...Не знаю, кто ты, где живешь, кого милуєш і голубиш,......... Кого милуешь и голубишь, А знаю - ти чекаєш теж,....... Но чувствую:ты тоже ждешь, тривожно вгадуєш ілюбиш.... Гадаешь и тревожно любишь.
І я прийду в життя твоє......И вот я в жизнь твою войду, Тебе, незнаного, впізнаю,...Как в дом родной, тебя не зная, як син вигнанця впізнає....Вернусь, как блудный сын, найду прикмети батьківського краю... В тебе черты родного края.
Я ради цього ладна жить. ....Лишь для тебя я стану жить, Всі інші хай проходять мимо,...Пусть прочие проходят мимо: аби в повторах не згубить ....Своё, родное не сравнить одне, своє, неповториме......С чужим, любовь неповторима.
Нехай це – витвір самоти,...... Крик одиночества? Мечты? нехай це – вигадка й омана!... И ладно. Выдумка? Обман? Моєму серцю снишся ти, ....... И ладно. Сердцу снишься ты, як морю сняться урагани. ......Как морю снится ураган.