ОЙ, АНДРІЙКУ
Ми з тобов стояли тай на полонині
Де тепер мандруєш, що сама я нині?
З ким рахуєш зорі з вечора до ранку?
Лиш твої мя очі сняться до світанку…
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась
Що твоє кохання до мене забарилось?
Квіти я збирала та й плела віночок,
Скільки не гукала, не прийшов в садочок,
Тоді свій віночок в річці окропила,
На стрункій березі я його почепила.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі
Що твоє серденько не чекає ночі?
Як ти будеш їхать конем по дорозі,
Серденько, побачиш ти мене у тривозі.
Повертай ти коня, коня вороного,
Бо на всьому світі люблю тя одного.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі
Що твоє серденько не чекає ночі?
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась,
Що твоє кохання до мене забарилось?
Ой, Андрійку, ой...
© Ліна Костенко
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1