Ми з тобов стояли тай на полонині, Де тепер мандруєш, що сама я нині? З ким рахуєш зорі з вечора до ранку? Лиш твої мя очі сняться до світанку.
Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась, Що твоє кохання до мене забарилось?
Квіти я збирала та й плела віночок, Скільки не гукала, не прийшов в садочок, Тоді свій віночок в річці окропила, На стрункій березі я його почепила.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі, Що твоє серденько не чекає ночі?
Як ти будеш їхать конем по дорозі, Серденько, побачиш ти мене у тривозі. Повертай ти коня, коня вороного, Бо на всьому світі люблю тя одного.
Ой, Андрійку, де ж були мої очі, Що твоє серденько до другої хоче? Ой, Андрійку, куди ж то я дивилась, Що твоє кохання до мене забарилось? Ой, Андрійку, ой...