На вокзалі у природи зорі сходять і виходять, Зустрічати й проводжати без любові не приходять. А суниці на пероні пахнуть літом і дощами, Мама – тістом, діти – щастям і безсонними ночами.
Вартовий в нічному небі вічним оком наглядає, Розклад руху на вокзалі він зірками сповіщає. В тім природа родить вроду, врода нам дарує радість, І в суглобах на погоду осінь нам приносить старість.
На вокзалі у природи сонце сходить і заходить, Зустрічати й проводжати менше друзів все приходить. І суниці на долонях пахнуть небом і дощами, Свято – тістом, осінь – в небі журавлиними ключами.