Поворожи собi (слова - Ольга Богомолець) [Осіннiй день - 1997]
Поворожи собі на каві моїх очей. Злий серця віск в криницю долі, лиш жаль ночей. Віддай життя і насолоду за пісні сум і серця вроду, І не вмикай сьогодні світло для моїх дум.
Життя зійшло за ґрати смерті, і падав сніг, І віхола змітала квіти за твій поріг. Мене чекав, тобі здавалось, дурманом серце наливалось, А кава стигла, застигала, хоч був вогонь.
Вогонь загас, до підвіконня взялась сльота, Нас було троє - ми з тобою, і наша самота. Ні дощ, ні віхола, ні вітер не принесуть назад ті квіти, Бо наші очі не радіють теплу долонь.
Поворожи собі на каві моїх очей. Злий серця віск в криницю долі, лиш жаль ночей. Віддай життя і насолоду за пісні сум і серця вроду, І не вмикай сьогодні світло для моїх дум.