Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти. Будиночок на розі двох вулиць Паркан плющем осіннім завитий Здавалося дощі схаменулись Здавалося завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти Повіяло теплом з-за кордону А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо Проблеми, ціни, сни сподівання Роз’їхалися як діти в школу Що першим було стало останнім. Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі І ними грався він і ще вітер Здавалося давно вже дорослі Але кохали щиро мов діти