Де білий сніг дику гору обліг, Навіть сліду тут нема... Безлюдне неначе царство, А царюю я сама... І завиває вітер, Пурга в серці зла. Втримати в собі силу не змогла...
Ти схаменись та доведи - Ти хороша і буде так завжди, Сховай свій дар в душі на дно. Вже все одно!
Все одно, все одно, На горі шугне воно. Все одно, все одно, Я здалася вже давно. Хай женуть, хай цураються, Хай кругом зима, Та холоду я не лякаюся.
На відстані всі речі Малесенькі немов. І страхи, мої безодні, Не вернуться, і знов
Сама собі я покажу, Що вільна перейти межу. Добро і зло - їх тут нема, Нема!
Все одно, все одно, Я і вітер, і небеса. Все одно, все одно, Умре в очах сльоза. Це мій світ, тут лишаюся! Хай кругом зима...
Хай сила рине в землю - так бажаю я! Як віхола, заклубочиться хай душа моя! Я починаю розуміти - це вже край! Немає вороття... Колишнє, прощавай!
Все одно, все одно, Я заграю, немов зоря! Все одно, все одно, Навік змінилась я! Ось мій світ! Ним пишаюся! Хай кругом зима! Та холоду я не лякаюся...