Я хочу жити, Я хочу зростати. Калиновими устами Усміхатись небесам. Відчувати вітру подих, Волошкове синє поле Тримати на своїх руках.
Плачу я вночі дощами По моїм синам, Які йдуть в небо молодими, Не віддаючи мене катам, Що мені душу роздирають.
Безжалісно траурними днями, За втратою дітей, Мені хустину чорну напувають, Змушують плакати людей.
Я їм вірила так щиро, А вони, посміхаючись, мені Вставляли ножа в спину Тихо,несподівано,вночі. Тільки лиш болісно-червоні Їх видали сліди.
Дякую тобі, Молодий солдат, Й пробач за те, Що,захищаючи мої кордони, Засинаєш з страхом на устах. Ти повернешся додому скоро, А я знову зацвіту в садах.
На рожевому сході сонця Я вільно повітря вдихну, Взмахну я рукою І городо далі піду. З сивим смутком на скронях В долонях вогник надії Я понесу. (О.Вандалович)