я можу знайти, що у тиші сховали, тримаю рівняння на те, щоб змінити світ. я маю чутливість до душ, що блукають, я вмію відчути наживо минулий біль. послухай, що кажуть давно вже забуті, ти маєш почути їх з тиші тремтячий спів. я й сам вже себе не знайду в купі бруду. яким я є, був, яким я вже не буду? яким?
старіння процесу мого існування на користь амбіцій замкнути себе в пастці грошей і влади у світі ілюзій?
верховенство паперу тут понад любов'ю: вбивати чутливість, аби більше грошей. не маю я сил, щоб в собі це тримати, рветься серце назовні... як можеш спіймати - лови!
живемо у клітці сюжетних ілюзій. вигадуєм щастя із телеемоцій. шукаєм того, хто почути нас зможе, поділені навпіл, загублені душі.
я гаю свій час, щоб залишити спогад... по собі для інших крізь вічні хвилини... і фрази у черзі на чергу чекають... по чорному білим мій образ стирають... терпіння не маю... і знаю я, знаю... сказати не можу, бо не вистачає слів. я й сам вже себе не знайду в купі бруду, яким я є, був і ким я вже не буду, яким?
білий шум мого ранку - плівка магнітна - минулого скрегіт порушує мій спокій. серед вічного холоду нерозуміння, знайшовши себе, йду дорогою щастя... слизько.
я можу знайти, що у тиші сховали... тримаю рівняння на те, щоб змінитись... я й сам вже себе не знайду в купі бруду... ким я був? ким я не буду?..