Навидимі руки тебе обіймали І в свому полоні так міцно тримали А думка єдина завжди спокушала Разом навіки у тебе забрала
Ранкове проміння ти бачив в останнє Тебе зустрічало холодне світання Остання хвилина так швидко настала І осінь холодна тебе вмить забрала
Спливає непомітно час, Відтоді і повсякчас, Ти завжди серед нас Ти був одним із нас
П)І твоїм домом стануть сині небеса що в горі А шлях до дому вкриють з зорі що горять в вишині І неосяжним стане день твій, що іде в світ солодких снів Вічність несказаних слів.. твоїх слів
Жовтневе проміння вже зовсім холодне А всі твої мрії в полоні безодні Але ж вітер осінній навіює смуток Тебе в мить не стало.... вічне не збагнути
П)І твоїм домом стануть сині небеса що в горі А шлях до дому вкриють зорі що горять в вишині І неосяжним стане день твій, що іде в світ солодких снів вічність несказаних слів.. твоїх слів