Прибули в Одесу батяри зі Львова. В пенді були хлопці і дівки. Троха мандрували, троха випивали, співали батярськії пісні. В пенді була ляля, звали її Галя, схожою на Мерилін була. Всі одеські кралі заздрили тій Галі — шостий розмір грудей бо мала.
Ех, Галю, моя ти Галочко! Ех, Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!
Виступали в клубах, грали по весіллях — адже і в Одесі люди є! Русофіли кляті взяли нас на хаті — то були агенти еФеСБе. Тупо бикували, тубу поламали, кажуть, що прієхалі ми зря. Толік, мій напарник, гарний був ударник — взяв, та і ударив главаря. Зав'язалась драка — кровію умилась вся ота кацапськая братва. Лютував наш Толік, тільки от недолік — хтось-то і узяв, набрав нуль-два.
Ех, Галю, моя ти Галочко! Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!
Дві доби в мусарні: каша і параша, весь отой зросійщений базар… Вийшли ми надвечір люті і голодні і зайшли в найближчий тіпу-бар. Барду караоке тупо там співала вся місцева бидло-гопота. Тільки що за диво: бачим — з мікрофоном залом ходить Галя молода. Чмо бритоголове книжку відкриває і співає Лєпса «Наталі». Галя на подпєвках, як продажна дєвка, у бюстгальтер ховає рублі.
Ех, Галю, моя ти Галочко! Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!
Ех ти, наша Галя, що ж ти наробила — зрадила бандерівський фасон: Плюнула на гідність, плюнула на мову, і співаєш зеківський шансон! Ми чекали довго. Десь годині в п'ятій виповзла ота пропала честь. Тільки зорі знали, як ми зав'язали ті на спині груди номєр шесть.
Ех, Галю, моя ти Галочко! Ех, Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!
Ех, Галю, моя ти Галочко! Ех, Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!
Ех, Галю, моя ти Галочко! Ех, Галю, моя ти лялечко! Ех, Галю, Галина з Винників, Пробач негідників!