Стоїть верба поблизу лісу,
У стрічках вся, така краса.
Довкола ходить кіт гульвіса,
І коїть справжні чудеса.
Піде праворуч – сонце гріє,
Ліворуч піде – враз мороз,
В лісу… кацапи зачаїлись
І кожен другий – малорос.
Плекають наглую надію,
Красуню-вербу ізвести,
Спилять, спалить а прах розвіять,
Із ними військо і менти.
Та кіт муркоче – ХУЙ ВАМ В РОТА!
Скоріш удавитеся ви,
Ніж чините оту мерзоту,
Бо на сторожі той верби,
Богатирі стоять поліські,
Дніпровських мавок омофор.
Мольфари всі, татари кримські,
І з ними дядько Чорномор.
Бо то наш дух, наш дух Вкраїнський,
Наш руський дух, Бо РУСЬ ЦЕ МИ!
А не ірзя чувашофінська,
Комуно-хохло-москалі.
Хохло-москаль – рідня Кощею.
Баби Яги він курви син.
Хохол продажний всей душею.
І друг його алкаш-москвин.
Нам не потрібні оті пики,
Брехливе бидло, владний хам,
Духовні покручі, каліки,
Табачник, Путін, Чингісхан.
Орда новітня євроазійська,
І русскій мір, імперський срам.
Своя держава українська
Понад усе потрібна нам.
Не тільки душу але й розум,
Усе життя положим ми,
За нашу правду і свободу,
Хай згинуть хохло-москалі.
Орест Лютий еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1