На поштамті під столами туляться До колін коліна поруч ти Раз у раз перебігають вулицю Злі цивілізовані коти Я до тебе мчу як ні до кого На коні що має три ноги Не дивуйсь то три мої тривоги Вічно кляті й вічно дорогі Твоя мати тане в біль на розі Ту цілує поглядом уже Котру мабуть у пересторозі Аж ніяк тепер не вбереже В молодій душі горить потреба Розтопить чорнильні береги І налити очі повні неба На ніким не займані круги Твоя мати десь про мене чула Що пройдисвіт я і наркоман Та засне ця ніжна диктатура Цей давно прочитаний роман Де їй знать що з двох нас буде троє По найперших лагідних снігах І що зараз ти неначе Троя Догаряєш в мене на губах