сьогодні я вчуся тебе слухати ти розповідаєш мені про безліч міст через які тобі випадало мандрувати і я навіть напхавши повен рот цукерок монпансьє тебе не перебиватиму я не заважатиму тобі варити каву в кухні не підбігатиму не крутитимуся довкола плити не заглядатиму в джезву чи ще не з’являються на поверхні бульбашки я просто вчуся тебе слухати лежачи на волохатому килимі з повним ротом цукерок монпансьє і закинувши ноги на стіну лівою рукою я недбало гортатиму томик блейка власне тільки тому що мені подобаються ці пожовтілі сторінки й ґотичні літери а правою чухаючи свого кота якого ти називаєш так само як і мене просто Бо коли я вчуся тебе слухати розповідаєш про канадські гори й прерії де куди тільки кинь оком гойдається під вітром висока трава й бігають бізони ти звісно усміхаєшся кутиками вуст ти кажеш Бо ти собі уявити не можеш які величезні там бігають бізони вони просто гасають цими безкраїми преріями і я нічого не можу ні заперечити ні навіть здивуватися бо я пообіцяла тобі що сьогодні просто буду тебе слухати аж доки стемніє й коли мені доведеться встати й піти зачинити вікна й двері на балкон хоча вибач у нас же немає ніякого балкону я просто причиню кватирку й окреслю пальцями по склу контури місяця а правда що подорож до японії така сама далека як мандрівка до найближчої зірки така сама спокійна як сон немовлят і така лагідна як води найглибшої в світі ріки чуєш як вона шумить щоразу коли прислухаюся як ти говориш