я бавив твоє серце,я тихо дихав в юрбі не погасив інерцій,сховався у тобі не знав,не знав як треба,надумав триста питань не зазирав у себе,коли без коливань
старе вагітне сонце-у камеру жовтих днів рослин,птахів,японців-тобі в колекцію снів в мою новеньку шкіру-колючки твоїх надій у мертвому ефірі чекатиму подій
равликом мандрував по торішнім небі погляди тамував,бо нечисті,мей бі запахом,дотиком вполював Джоконду і скляним потягом-в бесконечне рондо....