Як так стається у житті,
Що навіть дужі кораблі
Теж тонуть у морях печалі,
Я не знаю.
Ось ще сьогодні молоді,
Зустрінем завтра вже старі.
І тихо лежимо на дні.
Нас оминають.
Мрій відлітають журавлі.
А ми обіцяні землі.
І всі історії сумні.
Нас залишають.
Тепер так гірко чути ні,
Та ми були такі ж самі.
І не присвячували, ні,
Себе нікому.
Та все мине, настануть дні -
Ми знов прокинемось живі,
Із гіркотою на душі -
Нас забувають.
©Лука Карпюк [6 листопада 2014 року]
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1