Я тихо поставалю по вітру вівтрило і тихо відчалю А ти, моя мила, а ти, моя мила, забереш у ріку всі печалі, залоскочеш.
Попровадиш мій човен далеко-далеко, розплетеш у воді своє своє синє волосся, торкнутися днів, торкнутися рук, розхристана совість ледь одягнена й боса. Будуєш свій храм, будуєш свій дім, кидаєш в вогонь все що може згоріти, кохана моя, дощова літня ніч, грози твої так високо над світом.