01. Я не зовсім був відвертий з нею І втрачав хвилини, ходячи Землею, Все у справах, зупинитись неможливо, а проте І оцінити, що в житті важливо, а що пусте...
Я не був відвертий з нею до кінця, Коли казав, що так влаштоване життя. І ходять люди, забуваючи найголовніше, Не навічно Бог створив нам найцінніше...
Пр.: І розумію, що між нами океан, Тебе нікому в цьому світі не віддам, Але холодний вітер силою мовчання Забрав все, що залишилось від тебе на прощання.
02. Я не зовсім був відвертий з нею у листах. Писав у реченнях штамповані слова, А серце обливалось кров'ю, віддати все я був готовий, Щоб на хвилину залишитися лише з тобою...
Пр.: І розумію, що між нами океан, Тебе нікому в цьому світі не віддам, Але холодний вітер силою мовчання Забрав все, що залишилось від тебе на прощання.
03. А коли все стихло, я тоді прозріти зміг, До тебе, лиш до тебе швидше вітру біг! Коли дістався краю світу, тоді вдалося зрозуміти, Що вже нема тебе. Ти зірка над Землею...