хотілось би як в Бродського: до моря в несезон, бо стільки вже позаду і труднощів, і горя, але так холодно, й, мов лід, жовтий пісок.. яке там к бісу чорне море?
який там виноград: вже зовсім не п'янить і нам вже не почути нестерпних кримських чаєк, а так хотілося б забутись хоч на мить і запірнути з головою в води раю.
а пам'ятаєш, пили сонця сік, а пам'ятаєш, до смерті любили? тепер там ад, тепер ти зовсім зник, мій любий Крим, ну що ж ви наробили?