ії шкіра пахла весною чи абрикосами від очей цих пішло грецькою фосфорос і волосся кольору стиглої осені наче для доторків створювалось
і сміялась так... наче щастя випила цілувала мурашливо і зовсім без тормозу свавільна ніжна і нестерпно дика тонкими зап'ястями зводила з розуму ти торкався губами наче власного ідола лікував ії ж від неї самої хто ії на біду твою виліпив хто її тепер замінить собою?