Знову самотні дахи будинків
Ніччю налякані, змучені сплять.
Сниться їм тиша маленьких хатинок,
Що безтурботно у лісі стоять.
Хочуть будинки покинути місто,
Але фундаменти міцно вросли.
Блимають перенаселені вікна
І поринають у сни.
Сниться мовчання озерних рибалок,
Затишне вогнище мандрівників,
Чисте повітря без газу пропану -
Те, чого кожен із нас хотів.
Було б можливо – покидали мешти,
Але не можуть нікуди піти
Замкнені під домашнім арештом
Вежі-бунтівники.
Місто тортів елегантного денді,
Скільки для нього згоріло свічок!
Щастя у сотні квадратних метрів,
З даху дорога веде до зірок…
Спи, мій століттями змучений велет,
Хай неодмінно насниться тобі
Річка, якої невидимий берег –
Початок небесних садів.
О.Ткачинський еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1