Осіння холодна злива, Кленові галузки голі, Під зливою неквапливо Йде жінка без парасолі. Осіннім холодним краплям Лице своє підставляє, Йде жінка у дощ осінній. Чого вона в нім шукає?..
Приспів: Жінка без парасолі, Відкрите вітрам обличчя, Відкрите осіннім зливам І серце, і душа... Іде напівсонним містом, Калюжі тьмяніють долі, А вітер ховає в хмарах Прибляклого півгроша.
Ця жінка без парасолі В дощі, що уже втомився, Що тінями сіє краплі, Мов грає набридлу роль, А хмари біжать поволі І дивляться вниз байдуже. Що їм до осінніх вулиць, Де люди без парасоль?..