Стече чаклунський сон у келихову пряку, В розплавлених свічах іскряться дзеркала. Наш вогник напівтон був теплим доостанку, А ти кудись пішла, у сутінки пішла.
Слова, слова, слова, мов істина волога. Слова, слова, слова, мов постріли в зарю. А свічка ще жива, пробачьте, ради Бога, А свічка ще жива, я скоро догорю.
Під Вашим, під вікном, не забрязкоче дзвоник, Не спутає слідів, мій вічно спішний крок. Завершення, як спів, прекрасне і солоне, Як пил моїх зірок, як пил моїх зірок.
Придумайте сюжет про ніжність, і про літо, Де вим’ята трава, і дві волошки в ній. Розсипаним драже закотятся в століття, Слова, слова, слова, печальні і смешні.
Слова, слова, слова... Слова, слова, слова... А свічка ще жива, пробачьте, ради Бога, А свічка ще жива, я скоро догорю.