Бентежить душу в ріднім краї Високе небо, шум ялиці, Сопілки голос ген на плаї І запах вистиглий живиці. Той запах в маминій колисці Поїв мене живлющим трунком, Подібно ранній грозовиці Торкнувся першим поцілунком.
Приспів: Живиця, живиця, сльоза лісовиця Карпатської диво землі. Живиця, живиця на сонці іскриться, Як промінь в орла на крилі.
О, недарма трембіта плаче Ген на кечері за горою, Плюндрують голови гарячі Красу одвічну над рікою. Вам не простять мої Карпати, Поля загублені і ріки, Онуки будуть проклинати, Допоки житимуть на світі.