прилетіли білі заметілі спить під снігом зорана рілля лиш берізка у сорочці білій знов згадає солов’я літні незабутні колискові пісні що співав він нам обом лиш не знав він що світанки милі ми тепер стрічаєм не разом
п – в білі заметілі не метіть любов хай теплом зігріє серце знов весна білі заметілі у душі ви знов білі заметілі у душі ви знов мов печаль холодна й весняна
2. розбудили солов’ї світанки крізь морози й золоті сніги і у серці запалають ранки спогади немов зимовы сни і берізка знов одіне листя нагадає про любов п’янку де ти є кохана відгукнися я до тебе крізь розлуки йду