По тернистих дорогах я довго ходив
І не раз мене серце боліло
Як бальзам для душі я цей сад посадив
Він весною зацівів біло біло.
Моє сонце з роками раніше встає
Я забув як задобрити долю
І здавалося серце затерпло моє
Від розлук і від втрат і від болю.
_ У сад знов піду і печаль наче мить промайне
_ Літа почекають і зникнуть турботи численні
_ А яблуні білі у вальс закружляють мене
_ І ніжно всміхнуться до мене немов наречені.
Ніжні яблуні так дивовижно цвітуть
Білоплинна пожежа палає
Тут про вічне і правидне бджоли гудуть
І душа моя відпочиває.
Проростає у землю коріння моє
Появляються мрії крилаті
Квітне сад і наснаги мені додає
Хочу жити і хочу кохати.
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1