1. Тихо осінь жовтим листям закружляла у гаю, Я на тебе зачекався, наче місяць на зорю. Вийдеш ти, та ненадовго поспішаєш до зорі, Моє серце розриваєш на частиночки малі.
Пв: Ну, почекай, хоч на хвилину і від мене не тікай, Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай. У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна, Може зірка, може пісня, може квітка весняна.
2. Вже лелеки закружляли, понад гаєм як колись, Мої мрії про кохання десь у вирій понеслись. Та у серці все чекання десь надію зігріва, Що на другий рік зійдемось, наче долі два крила.
3. Мов на крилах полетіла ти від рідної землі, Вже у тебе є родина, я ж самотній у селі. Тиха осінь у чеканні заблудилася на мить, Та кохання в моїм серці чомусь сумно так болить