А вдома як вдома напевно весна подвір’я маїть коло хати З вишень буйний цвіт потихенько пада в вікні зачекалася мати Лелеки вже звили під небом гніздо та й виводу свого чекають А я вже за рідним так скучив теплом та й тільки слова повторяю П – в А там де рідна хата ллє тепло, що Бог створив батьківськими руками Де стіл так пахне хлібом й молоком дитинство там моє під образами Я знов до тебе через сотні днів спішу здалека у твої світлиці Спішу як у дитинстві сісти знов на твій поріг води напитись з рідної криниці 2. Минають чомусь вже так довго ті дні та й руки почули вже втому А друзі тепер пам’ятають мої слова що казав не одному Мине час розлук і подвір’я своє я знов мов обгорну руками Повернусь туди і мабуть назавжди туди де так мріяв роками 3. Роки ті минули і болі мої літак від землі відриває Мов мати в журбі моя рідна земля синів своїх блудних стрічає І ось рідне місто подвір’я й поріг і серце сторінка хвилює І в сінах вслухаюся в голос батьків, а далі вже слів так бракує