Пробачте, що так пізно зацвіло Кохання, що ніколи не судилось, Бо наше щастя болем відійшло І білим снігом коси замело Що було в мріях наших – не здійснилось.
ПРИСПІВ 2р. Я вечорами думаю про Вас, У мріях пригортаю Ваші руки І знаю, промайнув кохання час, Але не вірю в гіркоту розлуки.
І не дзвоніть, і світ – п’янкий роман Самотності присвячувать не треба Що було – пам’ятаєм тільки ми І двох сердець щасливі голуби Не полетять високо, аж до неба.
ПРИСПІВ 2р. Програш Модуляція (+1)
Дивлюсь на світ крізь стомлене вікно Забутого кохання тінь шукаю. Немає. Все, мов марево пройшло, Лиш сумно дощ сльозинками за склом Мені щось нашептав, про що – не знаю.