Золото-червоні, бистрі мої коні, Все несуть мене у синю далину. Промайнули ранки, спогади, світанки, Справно п'ють минулих юних днів росу. Давня моя мрія світить та не гріє, Жар її поглинув невмолимий час, І йому не в змозі стати на дорозі, Він один єдиний, наймудріший з нас.
Приспів: Коні, мої коні, золото-червоні, Не несіть так швидко мене у синю даль. Коні, мої коні, я у вас в полоні, Не мережте скроні, срібла вам не жаль.
У відлунні роки, наче свої кроки Чую і впізнаю я музику тих днів Та несуть коні, наче від погоні, Зупинити їх ніхто ще не зумів. День новий зоріє, сповнений надією, В золоті купається моя земля, Знову від порога кличе нас дорога І сідлаю я нестримного коня.