Задивляюся в очі ставків, Залишаю на березі втому, Я не в гості іду до батьків, Просто я повертаюсь додому. Тут кохана моя сторона, Що найкраща у світі для мене, Тут розсіяла маки весна, Мов намисто у травах зелених. Приспів: Відшуміли роки, розійшлися планетою друзі, І сумує без нас в очеретах самотня вода, Та приходить весна і летять, і летять чорногузи, І показують маки їм шлях до старого гнізда. Я у спогади юних років, Як в тумани іду на світанні, І цілую ту мить, де зустрів, Волошково – біляве кохання. І дзвенять чорногузи крильми, Понад стріхою рідної хати, Щоб завжди пам’ятали сини, Те святе, що не слід забувати. Приспів: