Їдемо з Великої Багачки.
(після ювілею кобзаря Ф.Д.Кушнерика)
В ніч таку, морозяну і строгу,
в небі зорі - наче вимиті, нові...
"Выхожу один я на дорогу"
все дзвенить у мене в голові.
Їдемо з Великої Багачки.
Сніг скрипить - на весь широкий світ!
Синьо так! Біжать собі конячки,
"И звезда с звездою говорит".
Враз передня вниз пішла підвода.
Міст загримкотів - це Псьол-ріка.
Кілометр - не більш до небозвода,
тільки ж він біжить собі й тіка.
Хай тіка в нічні свої алеї.
В тім же все й життя, щоб доганять.
На Кушнериковім ювілеї
нас було в Багачці двадцять п'ять.
Знову поле. Вітер в два весельця
нас погнав, як човна в синій млі...
Що й казать! Чудесно односельця
шанував народ у цім селі.
Радий я, що все оце побачив:
ах, яких в житті ще нам прикрас!
Лермонтову шлях - у тьмі маячив.
Нам же шлях - освітлений весь час.
"Выхожу один я на дорогу" -
В цих словах ой скільки гіркоти!
Ми ж співаєм сонцю перемогу,
сонечку, з яким нам легко йти!
Працювать - сумлінно та почеськи!
Заспівать - на весь широкий світ!
...Сніг скрипить. Вже близько он Яреськи,
"И звезда с звездою говорит".
1940
Павло Тичина
Зі збірки "Сталь і ніжність"
Павло Тичина (голос) еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 2