сл. А. Бінцаровська, муз. С. Родько
У кожнім домі є його портрет
Як пам’ять роду, як його окраса,
Незмінно відчуваєш серця злет,
Коли торкаєшся рядків Тараса.
І досі дух козацтва в них живе,
Любов до краю рідного і неньки,
До волі кличе, до звитяг зове
Нетлінний у віках «Кобзар» Шевченка.
Приспів: Палає Слова незбагненний жар
На сторінках, що непідвладні часу,
Таким безцінним є для нас «Кобзар»,
Таким великим є ім’я Тараса.
Його пісень обірвана струна
Сьогодні в серці кожного лунає,
А дум пророчих сила неземна
Знов українців назавжди єднає.
Його шанує нині цілий світ,
Дивуючись красі величній слова,
Звучить його безсмертний «Заповіт»
І до нових висот нас кличе знову!
Павло Тютюнник еще тексты
Оценка текста
Статистика страницы на pesni.guru ▼
Просмотров сегодня: 1