Відчинені серця, щирі очі Таких не так багато є в світі Лилися сльози щастя щоночі Обіцянки назавжди любити. Будиночок на розі двох вулиць Паркан плющем осіннім завитий Здавалося дощі схаменулись Здавалося завжди буде літо. Лише один дзвінок телефону І варто тільки їм захотіти Повіяло теплом з-за кордону А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо Проблеми, ціни, сни сподівання Роз’їхалися як діти в школу Що першим було стало останнім. Їй у Варшавські спальні райони Йому Москву бетоном залити Але кохання у таксофонах Приречене не довго прожити. Куди ведуть строкаті дороги Чому ви заблукали у світі Вас сотні, тисячі, вас мільйони В Ізраїлі, Канаді, на Кріті. Є спогади про те, як було все Надії є на те, як все буде Нас доля стрімко течією несе Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди Не обіцяй навічно Де твоє-моє завтра У скронях вітер свище. Не обіцяй, навіщо? Не обіцяй, не треба Залежить час найближчий Та не завжди від тебе.
Открыты сердца, искренние глаза Таких не так много есть в мире Лились слезы счастья каждую ночь Обещания навсегда любить. Домик на углу двух улиц Забор плющом осенним завитой Казалось дожди опомнились Казалось всегда будет лето. Лишь один звонок телефона И стоит только им захотеть Повеяло теплом из-за рубежа А одже непременно лететь.
Не обещай навсегда Не обещай навечно Где твое-мое завтра В висках ветер свищет. Не обещай, зачем? Не обещай, не надо Зависит время ближайший Но не всегда от тебя.
И вдруг все изменилось вокруг Проблемы, цены, сны надежду Разъехались как дети в школу Что первым было стало последним. Ей в Варшавские спальные районы Ему Москву бетоном залить Но любовь в таксофонах Обречено не долго прожить. Куда ведут пестрые дороги Почему вы заблудились в мире Вас сотни, тысячи, вас миллионы В Израиле, Канаде, на Крите. Есть воспоминания о том, как было все Надежды есть на то, как все будет Нас судьба стремительно течением несет Ибо мы есть не титаны, мы люди.