Патроничі (Андрій Гриньків і Тарас Семанишин) - Юність | Текст песни

• Тексты песен
• Патроничі (Андрій Гриньків і Тарас Семанишин)
• Юність

Коли вже плакало літо і надсилала привіти осінь,
Я зустрів тебе.
Я дарував тобі квіти та заплітав тобі коси та досить.
Куди мене несе?

Я, мов маленький хлопчисько,що закохався в дівчисько
з голубими очима і знаєш в чому причина? Бо..
Так шалено-шалено кров розлилася по венах.
Я з тобою п*янію, без тебе у мене похмілля.

Відчуєм запах ночі до перших променів світла
Ми не закриємо очі. Ще не дорослі й не діти.
Такі невинні торкання і такі теплі обійми
Про кохання зізнання і мов метелики мрії

Було зірки втікають з твого підвіконня і
новий день побачать з просоння, розуміючи чітко,
що він є останнім, нестримно лелять хвилини прощання.
Хоча б на мить, на секунду, на кілька кстрілок назад повернути, спіймати разом проведений час
та все проходить- на очах твоїх сльози.
Дай сили витримати все це, дай сили витримати , Боже!

Не плач, не лий свої сльози, не край юного серця!
Нехай крізь дощ і крізь грози сонце тобі посміхнеться
Я, мов маленький хлопчисько,що закохався в дівчисько
з голубими очима і знаєш в чому причина? Бо..
Так шалено-шалено кров розлилася по венах.
Я з тобою п*янію, без тебе у мене похмілля.


Патроничі (Андрій Гриньків і Тарас Семанишин) еще тексты